В уяві своїй над землею лечу свіжим вітром,
Усе мені видно і чути. І навіть думки...
Притихну на мить, до землі підкрадусь непомітно
Та й слухаю пісню, що зранку співають струмки
Ось гарна дівчина, із сонячних променів коси,
Світанком іде, щоб умитися блиском води,
А трави, мов хвилі, у ноги скидають їй роси
І ніжно співають: - Омріяну долю знайди!
Краса неповторна летить у життя над полями,
Тим вітром у спогади тихо заносить мене,
І вже навпростець, білосніжного цвіту садами,
Біжу я на зустріч в кохання своє неземне
Мов юне хлоп'я у сорочечці білій із льону
В долонях несу я свої чудернацькі думки...
Щоб знову за вітром злетіти в життя невідоме
Й розтанути в пісні, що зранку співають струмки
30.03.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180789
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2010
автор: Serg