Стоїть, стоїть криниченька та й посеред поля...
Біля неї я поплачу, бо лихая доля...
Як колись тут зустрічались - один тільки спомин...
Розлучились...Поміж нами простяглись кордони...
Притомились козаченьки, полягали спати...
Чи не прийдеш до криниці ти води набрати?
Тільки глянув - тії ж очі...А в очах тих - смуток...
Знаю, милий, що й мене ти не зумів забути...
Не журися, мій хороший, я завжди з тобою,
Все минеться, ще розквітне і нАш сад весною...
Зорі згасли. Вже світає. Дай води напитись
І на тебе, серцю любий, дай хоч подивитись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2010
автор: Елена Войнаровская