"Ми бачимо смертельні гріхи на кожному кроці, в кожному домі, але терпимо їх, лише тому що це загальноприйнято... Це звично.. Ми терпимо їх в день і в ночі.." (с) Псих
Це систематичність..
Наша милість бачити але мовчати.
Ми ситі голодом своїх близьких,
Але не можем нагодувати їх своїм.
Ми - проблематичність..
Вивчаєм основу цього світу живого,
Не помічаючи, що творимо діями її ж,
А висновками давно умертвили його..
Ми - спостерігачі..
Бачимо відсторонено призмою свого "Я",
Всі проблеми сусідів, і їхні недоліки,
Паралізуючи погляд зфокусований на собі..
Ми кохаємо...
Підпускаємо близько до серця емоцій пучок,
І, закупоривши всі логічні зв`язки з розумом,
Страждаємо вкотре, не помітивши пострілу в груди..
Ми - віруєм...
Вселяєм ілюзорну надію, в те, що ми не самі,
Уявляєм, що нами керують і ведудь правильним шляхом,
Не підозрюючи навіть, що все це наївна егоїстичність людини...
Ми - засуджуєм..
Робимо психами вільних, незокомплеклованих собою осіб,
Прагнучи стандартизації вітань і різних балачок про себе,
В той час, коли вони переповнені бажанням виблювати сірістю в наше лице...
......................
Ми - духовні істоти.
І кожен отримає те, на що заслуговує,
Не важливо чи гріхи ми, чи білі чесноти,
Ми вправі самі вибирати...
Висновок для нас неприхований...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180327
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2010
автор: Ярослав