Давай, кохана, візьмемо в оренду
Шматину неба з видом на світи,
Я ралом місяця розорю "землю"
І посаджу усе, що схочеш ти.
Бузком небес оздоблю край городу
І опарканю хмарами наділ,
Підключу в дім наш від веселки воду,
Гарячим сонцем хліб подам на стіл.
Ранкову айстру висію надвечір,
Хай тішить зір тобі в поранній час,
Блищить нехай у спеку чи хуртечу
В косі твоїй, як дорогий алмаз.
Давай , кохана, поки ми ще в силі,
Допоки крила нам дарує Бог,
Полетимо у ці простори милі,
Де ти і я повік будемо вдвох.
Покриємо орендну плату потім,
Коли наш сад блакитний одцвіте, -
Землі дамо борги буденні плоттю,
А небу – наше почуття святе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179941
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.03.2010
автор: Рідний