Відламок неба, чи скловидне тіло
Застрягло у очах і запекло у грудях,
Кусалося, а може просто їло
Мої думки і чарували наді мною Вуду.
Я знала, не важливо знати
Назавтра буде сонячно, чи дощ,
І не хотілося до ранку спати,
А обіймати всі простори площ.
Губились голки і ламались спиці,
Тікали хмари і боліла мить,
Сьогодні був не день, була синиця
А може журавель, кого судить?
А завтра я уже замкнусь у клітці,
Закину в шафу рятівні ключі,
І сонячний годинник стане на знайомій мітці
А вічній темноті радітимуть сичі.
Я отруюсь твоїм солодким тортом,
Сп’янію від блакитного вина,
Я не збагну, чому злі перевертні
Мене рятують, адже я уже не я...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179826
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.03.2010
автор: Лана Сянська