Ти навчаєшся жити,
ловлячи мрію
за розпушений хвостик безсоння.
А вона, ніби білка,
шугне у дупельце...
І чекай- не чекай її вогників,
які дивляться в душу.
І загубляться там.
І співатимуть дзвінко,
щоб почув і впізнав,
і зітхнув, притискаючи
руку до серця.
Він волів, щоб зігрілась,
і там прижилась,
і усілася тихо
на поручень крісла,
мов на долі краєчок...
Тулися щокою до шорстких сподівань...
Тягуче чекання.
Безсоння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179309
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.03.2010
автор: gala.vita