Колись я з ним дружив

Не  цікаво  жить  без  ворогів  а  жив
Ну  не  життя  нудилово  скажу  вам
Всю  злобу  як  молодий  був  загубив
Собі  на  потім  не  лишив  нічого

Все  намагаюсь  злитись  жовч  качаю
З  пустого  в  порожнє  бовтаю  усе
Та  бачу  що  життя  собі  кончаю
А  злоба  не  йде  не  йде  і  все  не  йде

Коханку  з  іншим  зустрів  все  прощаю
А  злість  моя  не  йде  ти  де  питаю
Мізерну  зарплатню  не  пропиваю
І  ворогові  те  не  побажаю

Із  язиком  завжди  собі  дружбу  вів
Мене  він  класно  з  тупиків  виводив
Та  з  віком  без  розуму  помелом  плів
Тож  тут  ворогів  він  мені  наплодив

В  ворожнечі  дебрі  мене  заводив
Не  втерпить  було  комусь  услід  плюне
Сусідам  на  язик  міцно  посадив
Вже  й  дулі  нишком  у  кишені  круте

Не  цікаво  було  жить  без  ворогів
Не  тужив  жив  ніхто  мені    не  шкодив
А  в  чужі  проблеми  язика  встромив
Пробачення  просив  язик  прикусив...

                                     Досить!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179134
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.03.2010
автор: Гурман