« Ад починається тут на Землі,
В душах людей. . .»
Святитель Іоан Златоуст
Чарівна музика, із оперети «Сильва»,
Хвилює й збуджує і почуття, і дух.
Вслухаюсь й відчуваю себе вільно,
Від хаосу химерного життя навкруг.
Здивований: і як, і звідкіля прорваллись
І серця музика, й душевнії вогні,
Крізь вереск, завивання галас,
Різноманіття підлості, брехні.
В рід наш людський, то ще з Адама,
Від Бога заповідь – любові і добра.
Закладена цілющая Програма,
Багатая духовності, без зла.
Та кожен день ічас, і щохвилини,
Все програмують нас – рабів телеефіру.
Іуди дань готують, під аферу,
Синки елітні батьку Люцеферу.
Людиною уже керує жадність –
В житті потреби плотські вдовольнити.
А ближній, для еліти, гумус,власність –
Своє щоб черево безмірнеє набити.
Тривке життя для тіла і розваг,
То люди що в душі не мають Бога.
Базікають про Рай майбутніх переваг,
То мудрування плоті, пекла то пороги!
Якщо суспільство ідолопоклонством заграє,
Дзвенить в верхах, як пустодзвін на сонці,
То тільки риба з голови гниє,
Людина – із душі, від злого серця!
Вже деградує людство у Диявола вертеп.
У прірву небуття несеться. . .
Том в клонуванні і нема потреб,
Коли це про людину йдеться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178928
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.03.2010
автор: Артур Седой