Прошепочи мені зізнання
Вечірнім вітром у гіллі
І я розвію у тумані
Усі просолені жалі.
А потім...
лагідним тремтінням
Напну чекання тятиву
І дві замріяні півтіні
Впадуть бажанням у траву.
Їм ворожитиме безсоння
На лініях думок і тіл.
Та десь на крайчику долоні
Забракне для гадання слів...
Як хочеш бути напівтінню
Зі мною в щастя на краю –
То в дивну пору надвечірню
Прошелести просте
“Люблю...”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178281
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.03.2010
автор: olesyav