Об’єднаймось, браття!
Я дивлюсь на Україну,
Плаче: «Озирнися, сину!
Нащо ж мене порубали,
Скорбну душу розірвали?
Це є західні, то – східні,
Та ви ж діти мої рідні!
Я страждала не роками,
А століттями й віками.
Схаменіться – ще не пізно,
Бо люблю я вас так ніжно.
Ну, а що ж, аякже ти?
Хочеш досягнуть мети?»
Дуже хочу цього я,
Чує це душа моя.
Поки є ясне проміння,
Не забудеться бриніння:
«Україна – мати золота,
Така вічна, горда і проста.
Будеш жити Ти повіки,
Де тектимуть срібні ріки».
Хочу ще від себе я додати,
Україну будем прославляти.
Не забракне нам завзяття,
Тож об’єднуймося, браття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177942
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.03.2010
автор: Сашко Українець