Біжить трамвай бруківкою старою.
Дивися, в небі дощ, мабуть, дозрів.
Кам’яні леви гордою красою
Таки чарують і сторожать Львів.
Під парасолями ховаються прохожі,
В дощі відбилось світло ліхтарів,
І їх самотність – то моя сторожа,
І неповторність їх – то тільки Львів.
Стареньких вуличок вузенькі лабіринти…
І тут історія написана без слів.
Ну ось, - годинник зазвучав і треба бігти,
Тож як завжди: «До зустрічі, мій Львів!»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2010
автор: Марічка9