Україно, моя Україно,
Бідна нене заплаканих діток,
Ти поволі встаєш із колін,
Хоч несуть тобі жовтії квіти.
Пробач їм...
Ти несеш понівечений прапор,
Крізь тернову долину до зір,
Краплі крові і капельки поту
Витираєш і просиш: "Повір,
В мене вір!..
Я існую, я є вже на мапі,
І в серцях міліонів жива,
Я і мова моя соловїна,
Нею ти промовляєш слова.
Знай же це!.."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177437
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.03.2010
автор: Мерана