Коли роздуми розбивають звуки
Сивий сніг зверхньо глипає з вікон
Ми благально складаємо руки
Це приходить як старість – з віком
« Поможи. Це так важко, – шепочемо, -
Не для себе прошу. Послухай!»
Але серце у п‘яти скочило
Хоч там також пекло й посуха
Ми не вміємо ранитись правдою
Все ховаємо щирість в серванти
Здатність чути вважаємо вадою
Почуття одягаємо в банти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175484
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.03.2010
автор: Наталка Тактреба