Перший день весни

Темрява  мовчала  разом  з  нами,
у  кишені  лист  без  зайвих  слів.
Ти  жив  досі  мертвими  віршами
і  чужі  долоні  вперто  грів.

Осінь  відібрала  наше  диво,
де  пісні  співались  внікуди.
Я  чинила  надто  нерадиво,
залишаючи  навмисне  ті  сліди.

Ця  зима  любила  мої  очі
й  дарувала  мені  нові  почуття.
Мрій  старих  ніколи  не  лоскочу,
в  них  надійне  бУло  прикриття.

Давня  подруга  Весна-моя  боржниця,
заплатила  за  нудьгу  твоїм  лицем.
Я  б  кричала,тільки  все  мовчиться,
знову  пахне  не  цілющим  чебрецем.

Наші  друзі  знов  кудись  зникають,
ми  з  тобою  мовчки,як  завжди.
Майже  поруч  падаємо  з  краю
під  печаль  небесної  води.

Вже  вікно  останнє  задрімало,
не  згасає  свідок  -  злий  ліхтар.
Як  мені  тебе  сьогодні  мало-
це  найгірша  із  небесних  кар!

Не  проси  з  тобою  залишитись,
я  не  хочу  чути  дорікань...
Обіцяю  в  ніч  на  мрію  снитись,
обіцяю  без  омріяних  вагань.

Перший  день  весни  лише  з  тобою,
мій  маршрут  вже  кличе  в  ніч  думок.
Повернусь  сюди  лише  зимою,
якщо  знову  зробиш  перший  крок...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174920
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.03.2010
автор: Biryuza