Коли світ зла в своїх образах
цвіте осотом серед трав
і так яскраво, наче в стразах,
сміється сотнею заграв,
тоді пора, тоді тривога,
борись зі світом… є зоря
за всіх найвища і найкраща –
вона тобі хай докоря,
що ти, можливо, й не ледащо,
але і не світило теж.
Давно уже немає меж.
Якщо не ти – то доля нащо?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174591
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.02.2010
автор: Повзик Рома