Так тепло стає коли він горить!
Так тепло дивитись на полум"я дивне!
Вогонь-це життя,згорає він вмить!
І тліючи тільки він нас і не скривдить!
На теплі пелюстки палючого дна!
Задумливо дивимось і розумієм!
Що доля є наша безжальна й важка!
Чи в прірву з гори ми упасти зумієм?
Гарячі,палючі і теплі слова!
Так душу не гріють,як вогнища світло!
А десь там далеко сидить і вона..
І плаче та плаче все так непомітно...
Ти думаєш може тобі подзвонить?
Чи текст написати,відправити милій?
Бо в серці струна та кохання дзвенить!
І серце гойдається мов би на хвилі!
І тут ти відразу відчув де ти є!
Відчув теплоту що із полумя рине!
І вмить зрозумів ти-кохання одне!
Було воно,є,і ніколи не згине!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174317
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.02.2010
автор: Стішок