Весь вік у дивній колотнечі:
Не знаємо куди йдемо!
Убивства,рани,кровотечі-
В якомусь вирі живемо!
...Вся боротьба мого народу
Навіює одні думки:
Не знаєм броду-лізем в воду,
Подачки ждем від доброї руки!
Та ніби ж все робили,
Але мети не досягли
Велику яму ми розрили
І в неї ще живцем лягли!!!!
І кожний день щось заважало,
І обривався вдалий план-
Населення собі страждало,
А руки тер пихатий пан!!!!
Як на кротів ми з Вами схожі,
Які гребуться у землі:
В своїй норі,в соєму ложі,
Живуть у брудові,ріллі!
Все риєм,гребемо,копаєм-
Нарешті вилізли на світ!
Сліпі,не бачим,знов тікаєм:
Таку природу має кріт!
...Ми будем знову починати
Всі крокувати до мети
Та перед тим,як будувати
Себе нам треба віднайти!!!
Один народ-мета єдина
І разом зможем відшукать!!!
Єдина рима-"Україна!":
НАДІЯТИСЬ!БОРОТИСЯ!ЧЕКАТЬ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173690
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.02.2010
автор: Безнадійна