Збігає час у метушній тривозі,
А дні біжать, як навесні вода.
Та на життєвій ниві, на дорозі,
Так хочеться збагнуть: чи так жила?
Серед людей в суспільстві будь людиною,
І не скупись на гарні почуття.
А щедрість серць, даровані краплиною,
Наповнять радістю зневірені серця.
Зуміть чужу біду збагнути - головне!
Знайди те слово, що її здолає.
Почувши слово ніжне, чарівне,
Душа у розпачі не так уже страждає.
Не бійся доторкнутися душею
Й своєю теплотою тих зігріть,
Хто вирішив, що він вже за межею,
Що жити залишилося лиш мить.
О Боже Мудрий і Святий Отець!!!
Додай же мудрості творить добро.
Хай підлості уже прийде кінець,
І зникне із сердець навіки зло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173354
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.02.2010
автор: Н-А-Д-І-Я