Бурштин найщірішого сонця
Амулетом сколихує пам’ять
На шиї тонкій і тендітній.
Таїну розголошує Всесвіт
Прочитану в знаках магічних
На стінах печери вогкої,
В яку просковзнув твій промінчик,
Щоб наповнити змістом склепіння.
Він роздмухував ватру крилату,
Щоб зігріти чарівний кристал.
І вражав своїм танцем відвертим
Беручи смолоскип,
Протискався все глибше
І на русло натрапив
Золотої, п’янкої спокуси.
Вирувала стихія
Вщерть наповнена смаком
Еліксиру із Сонця й Кохання…
Підломились мандрівнику ноги
І він дякував Богу сердечно
За даровану мить насолоди,
Та волів догоріти і воском
Розтектися і злитись з потоком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171943
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2010
автор: gala.vita