Народні та християнські свята. Свято Преподобної Євдокії (Явдохи)
20:16
На 14 березня в церковному календарі припадає свято Преподобної Євдокії.
У молоді роки Євдокія вела порочне життя, але під впливом ченця Германа відмовилася від хибного шляху, прийняла християнство. Надалі відзначалася суворим дотриманням обітниць, за що Господь наділив її даром чудо творення. Під час гонінь на християнство вона тяжко постраждала. Вмерла мученицькою смертю у 152 р.
У народному побуті 14 березня має назву Явдохи. Згідно зі стародавньою традицією, це не тільки перший день весни, але й перший день нового року, адже в наших предків рік починався з 1 березня. За повір’ям, цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік.
Селяни вірили, що в цей день повертаються з вирію ластівки. Побачивши пташину, вони кидали в неї жменю землі й говорили при цьому: «На тобі, ластівко, на гніздо!». Це для того, щоб швидше приходила весна та прилітали всі ластівки, бо як відомо, одна ластівка ще погоди не робить.
Ластівки в Україні завжди користувалися особливою шаною та охороною. Вважалося, що руйнувати гніздо ластівки – великий гріх.
З днем Явдохи було пов’язано багато звичаїв і прикмет:
Якщо Явдоха хвостом крутить – зима ще довго полем блудить;
Як на Явдоху небо погоже – літо буде пригоже, якщо дощ – літо буде тепле й мокре, якщо сніг – на врожай і добрий медозбір;
Якщо в цей день завірюха – до пізньої весни.
Цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися. Люди вірили – як умитися на Явдоху молоком, будеш на обличчя білим і гарним. А ще кропили водою стіни – щоб ті дихали. Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам – щоб доїлися. В центральних регіонах України жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що, посіяна в цей день, вона не постраждає від морозу. А ще святили в церкві зерна пшениці з тим, щоб першою її висівати.
*******
14 березня
Ушановують преподобномученицю Євдокію, мученицю Антоніну.
Свята Євдокія (грецькою — “благовоління, добра слава”) була самарянкою, родом із міста Іліополя. Тривалий час жила нечестиво. Якось опівночі Євдокія прокинулася й почула, як за стіною співають і читають Святе Письмо. Благодать Божа торкнулася її серця, жінка зрозуміла, що скоєні гріхи тягарем лежать на душі.
Зранку Євдокія поспішила до сусідів, де познайомилась із старцем Германом, який повертався з паломництва по святих місцях. Чимало повчань вислухала жінка, і душа її сповнилася радістю, любов’ю до Христа. Через кілька днів похрестилася. Самарянка віддала усе майно бідним та пішла в монастир, де прийняла найсуворіші обітниці. Господь наділив її даром чудотворення. Невдовзі сестри обрали святу Євдокію настоятелькою монастиря.
Коли посилилися гоніння на християн, преподобну Євдокію схопили і привели на тортури до місцевого правителя Діогена. Та воєначальник Діодор, якому наказали її катувати, одержав звістку про раптову смерть своєї дружини Фірміни. У відчаї нещасний кинувся до святої, щоб та помолилася за померлу. Преподобномучениця випросила в Бога повернення Фірміни до життя. Побачивши силу й милостивість Господа, Діодор та Діоген увірували в Христа і невдовзі зі своїми сім’ями охрестилися. Євдокія певний час жила в домі Діодора, де навчала новонавернених християн.
Якось єдиного сина удови, яка працювала садівницею, ужалила змія і хлопець помер. Мати гірко оплакувала його. Тоді Євдокія сказала Діодорові: “Настав і твій час показати свою віру у Всемогутнього Бога, Який чує покаянні молитви грішників і виконує їхні прохання”. Діодор збентежився, бо не вважав себе достойним, але послухав святу й ім’ям Христовим звелів небіжчикові встати. На очах у всіх юнак ожив. Згодом преподобна Євдокія повернулась у монастир.
Наступник Діогена Вікентій був жорстоким гонителем християн. Дізнавшись про безстрашну сповідницю, він наказав стратити її. Першого березня (приблизно 160 — 170) святій відтяли голову.
У народному побуті 14 березня відзначали Явдохи. За стародавньою традицією, це не тільки перший день весни, а й перший день нового року, адже у наших предків він починався навесні. Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю. На Явдохи повертаються з вирію ластівки.
* Явдоха красна — вся весна ясна, на огірки врожай.
* На Явдоху погоже — все літо пригоже. Явдоха з дощем — літо буде мокрим. На Явдохи холодно — худобу годувати зайві два тижні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171774
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2010
автор: Макієвська Наталія Є.