Це не сльоза стікає по щоці,
а дощ осінній.
Плаче хмарне небо
за літом, за теплом…
Ти не зважай,
мені любов доводити не треба!
Ти ж знаєш, сильна я! Не плачу, ні…
Це сльози неба по щоці стікають.
Ти всіх жалієш.
Коли боляче мені,
мовчиш, так, ніби і не помічаєш.
Я – егоїстка?! Може ти правий!
Ловлю губами сльози свого неба…
Та тільки я належу лиш тобі.
Ати кому? Дай відповідь. Не гребуй!
09 лютого 2010 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170791
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.02.2010
автор: Людмилка