Як мало нас розумних, сміливих, принципових
Хто може правди силу розповідати всім
Як мало працелюбних і здатних світ творити
Таких, що хочуть кращий побудувати дім
Іще нас менше чесних, простих і нелукавих
Хто може руку брату сміливо простягнуть
Останнім поділитись без думи про прибуток
Розрадити у тузі й обличчя осяйнуть
І як же нас багато таких, що хочуть жити
Без думи про прийдешнє, з душею, що дрібна
Хто мріє лиш про благо, що можна попросити
І просто посміхнувшись отримати сповна
Щоб просто безпроблемно без помислу і праці
Насититись тихенько і небеса коптить
Заради цього можна і пращурів продати
Закрити очі тупо і розумом спочить
Як мало справ достойних і як проблем багато
Давайте ж браття разом натхненно працювать
Щоб кожен день приносив наснагу і достаток
Щоб можна було жити, а не шматка шукать
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170627
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.02.2010
автор: tro