Ну, що тут скажеш... Мабуть зайві
І не потрібні ті слова,
Бо вже у сонячному сяйві,
Мов диво, рими з під пера!..
Хай кажуть в спину: "трохи дивний",
Та що поганого у тім,
Що у Коханні я невинний,
Поезія - мій другий дім!..
А може перший? Вже й не знаю,
Можливо то самообман?
Та я Вас щиро всіх кохаю
Й щоночі входжу у цей храм!..
Он, бачиш? Радісні обличчя,
Позаду й спереду тебе,
Хіба я можу на узбіччя?
Як поруч Алечка іде!...
А Серафима прямо в серце
Націлила свій арбалет, -
Джерельної води відерце
Я ніби випив, знову злет!..
Як підведусь з колін, чекайте
Двобою справжнього тоді,
З Коханням лиш не загравайте,
Бо буде, як у леді Ді...
А загалом, я той хлопчина,
Що до кінця життєвих днів
Кохає лиш одну дівчину,
Назавжди і без зайвих слів!
03.02.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169674
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2010
автор: Serg