Давай помовчимо, хай буде тиша-
Безмовний щем на поминках кохання.
Історія розмашисто запише
У свій архів той помах крил останній.
Давай помовчимо, хай буде вічність,
Як тихий сум, що з часом не минає…
І плачуть воском поминальні свічі
Й невтішно тиша-реквієм ридає…
Давай помовчимо, щоб в слові мертвім
Не осквернити святості любові,
Що відійшла. Та все ж ніяк не стерти
В моєму серці зорі світанкові.
Давай помовчимо, бо в цю хвилину
Покути ліки зовсім недоречні.
Ось так любов зникає по краплині
В прогалинах сумнівних заперечень...
Давай помовчимо, хай буде тиша.
В ній відгомін запізного зізнання.
Історія розмашисто запише
У свій архів той помах крил останній...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2010
автор: Тамара Шкіндер