У шаленому танці вітру,
Під мелодію білої ночі,
Взявши ніжно її за руку,
Щиро глянув в заплакані очі.
З неба падав лапатий сніг,
Шаром вкрив він холодну землю.
Він сказати хотів, та не зміг.
Пожалів він її напевно.
Замітаючи всі сліди,
Від людей їх ховала ніч.
Він сьогодні прийшов сюди
Попрощатися віч-на-віч.
Він не знав як сказати їй,
Що віднині вони не разом,
Що кришталь її юних мрій
Розкришився об хвилю вражень.
А вона ж зрозуміла усе,
Коли глянула пильно у вічі,
Повернулась, обтерла сльозу
І спокійно пішла навіки.
Тихо падає з неба сніг
І спокійно лягає додолу.
Він забути її не зміг,
Не забуде її ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169255
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.02.2010
автор: Людмилка