Ти був моїм вином,
Яке ковтала я півроку,
З посуди одноразового вжитку –
Стаканчика із пластику,
Який ніколи не дзвенів.
Пила й п’яніла я оманою,
Вважаючи, що п’ю нектар
З бокалів зітканих з кришталю.
Сп’яніла та відчула, що небажана.
До горла підкотивсь комок.
Стерпілося. Забулося. Подумалось,
Що сили вистачить допить до дна,
Солодкий та п’янкий напій,
Що так давно в душі гірчить
І слізьми личко омиває.
Радій – мій пройдений етап,
Тебе я допиваю вже до решти,
Але нажаль, як оцет, що на губці
Штирхаєш ти із посмішкою в серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167285
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.01.2010
автор: Butterfle