Я відчувала твій погляд на своїх губах,
звук саксофону, в великій кімнаті лиш ти і я...
Чорна пов'язка на моїх зелених очах,
не бачу, та довіряю, вчора була вся твоя...
Повільний вальс серед великої кімнати,
крім музики німої, лиш чути дикий стук сердець,
і так хотілося тоді тебе обняти...
але не знала, що це сумний наш і різкий кінець.
Тепер сиджу і мрію, мов тоді, востаннє.
Звук саксофону заміняє старезний мій рояль,
та я не плачу навіть, знаєш, так буває,
я щиро усміхаюсь, хоч серця рани ще болять.
І я була колись твоя сама кохана,
тоді я розквітала, мов квітка рання на весні.
Зараз вона коханою для тебе стала,
тепер даруй ти їй ті найромантичніші пісні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166034
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.01.2010
автор: Ленка Василишин