Горить вогонь у старовинному каміні,
Розповідаючи містерію свою,
А я не чую, тільки бачу світлі тіні,
Що розгулялись по вуглистому краю.
Сьогодні день важкий, я так чомусь втомилась
Від всього світу, від людей, від боротьби.
Сховалась в дім. Як птаха у куток забилась,
Щоб навіть вітер в мою душу не ходив.
Там, за вікном всі бігають і метушаться,
Радіють сонцю, святу, снігу за вікном.
Цілують, любляться, злітаючи від щастя,
А я закрилась. Відключила телефон.
Мені здається, що навколо люди в масках,
Актори втілюють в життя своє кіно
І грають у любов, у доброту і ласку,
Не знаючи на справді, що таке воно.
Приходять у мій дім, нав`язуючи шоу,
За руки тягнуть – йди, покажемо себе,
А потім, мов би, признаються в головному –
Плати за сир у мишоловці, бо тебе…
Мені так важко жити по земних законах,
Мені набридла ця химерія буття.
О, Господи, сховай мене в своїх долонях
І захисти від божевільного життя!
Горить вогонь, ще пробує розвеселити.
Самотній день згорає за моїм вікном.
Сиджу і більше не надіюся загрітись,
Лише чекаю, що прийде спаситель-сон…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165782
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2010
автор: Алла Стасюк