Глибоко в калюжах сiрих
Озером хмаринок - свiтло,
В них - слiпучо-тепла вiра,
З нею ми простi, мов дiти.
Кличе в далi, зазирає
В очi, мрiє тихо, нiжно
I стає дзвiнким ручаєм,
Отже, - каменем нарiжним.
Гуси вiдлiтають, небо
Забирають за собою,
Але з мене, але з тебе
Знову лине рiй любовi.
Трав хвости в калюжах вiтер
Розгойдав розкутий,голий.
Я вдихаю сяйво й жити
Хочу знову, як нiколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165568
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.01.2010
автор: grey