ну хто, ну хто це може знати?!

І  знов  сидиш  ти  наодинці
та  вже  не  в  тій  пустій  хатинці,
навколо  все  нове
життя  пливе,життя  пливе.

Ти  відкриваєш  шторку
і  бачиш  не  те  що  кожного  вівторку,
там  знову  щось  нове,
а  дощ  іде  ,а  дощ  іде.

Тобі  напевно  дивно,
чи  може  всеодно?!
Ти  згадуєш,обдумуєш  усе,
проте  навіщо  це,навіщо  це?!

Ось  завтра  зайдеш  у  кафе,
де  там  можливо  хтось  і  жде.
Та  чи  потрібно  це  тобі?!
непевно  ні,напевно  ні.

Ти  знову  включиш  спорт  канал,
а  там  кінець,а  там  фінал.
По  інтері  нічо  не  йде,
та  це  пусте  ,та  це  пусте.

Ти  ляжеш  тихо  на  траву,
дивлячись  у  гору,в  висоту.
Заплющувати  очі  ти  не  хочеш,
у  гору  вище  ,у  гору  хочеш.

Та  раптом  все  здається  дуже  сіре.
хоча  нове  проте  чуже
і  ти  змінюєшся  на  очах,
о  ні  це  жах,о  ні  це  жах.

Чи  усе  таким  лишати,
чи  плівку  назад  перемотати,
де  відповіді  шукати,
ну  хто,ну  хто  це  може  знати?!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164330
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.01.2010
автор: Schatzi