Втомившись від балаканини
Всіх підлабузників, що крутяться навкруг,
Так хочеться життя згадати до хвилини,
Неначе це був сон і сяяв сонця круг.
Не вибирав в житті я смаку перетворень,
Вони прийшли самі, хоч я передбачав,
Не кликав, нервував, передчуттями повен-
Життя принесло їх, мов сутність всіх начал.
Роки ідуть по будівельним планам,
І знов зима, в житті лиш чорний бік.
Дві жіночки, мов відблиск ламп "Світлана"
Горять і світять вже четвертий рік.
Я їм кажу, що ми живем в майбутнім,
Що кожен там, хто жив у наші дні-
Здоровий чи слабкий, розумний чи безпутній-
Всіх переїхали колеса наших днів
І тези живих душ шикує п"ятирічка-
У нову далечінь вони повинні йти...
Якщо ж чомусь життя мого погасне свічка,
То час туди вільніше і швидше полетить
Тоді вже не тужіть і не конайте,
Клянусь, що моя слабкість ще буде жити в вас
А сильні обіцяли подолати
Останні язви, що ятрили нас
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163576
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.12.2009
автор: іванна квітнюк