[ догорає життя]

в  кошику  з  снігом  дрова…
щойно  внесені  в  хату…
сльоза  потекла…
сива  моя  голова…
де  її  заховати…  
бо  осінь  пройшла…

я  вже  давно  у  зимі…
посрібнилися  скроні…
морозом  думок…
гірко  самому  мені…
і  вогонь  захолоне…
лиш  білий  димок…

попелом  віхола  дме…
за  вікном  не  стихає…
не  вийду  вже  в  двір…
ні  я  живий  ще  не  вмер…
і  на  стіл  розкладаю…
цей  жовтий  папір…

скільки  його  я  беріг…
тут  у  дідовій  скрині…
не  знаю  чому…
наче  життя  оберіг…
цей  вогонь  у  каміні…
мені  -  не  йому…

нащо  комусь  ці  слова…
перетрухлі  у  часі…
і  прілі  як  час…
нащо  від  когось  ховав…
але  сам  не  ховався…  
вогонь  ще  не  згас…

спалюю  тихо  вірші…
дим  мені  заважає…
і  здавлює  щем…
холодно  так  на  душі…
бо  життя  догорає…
з  останнім  віршем…

©

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163544
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.12.2009
автор: drillinger