«…вар’ят, я си вар’ят
з малої дитини…»
і не бештай мене, доле, бо
бережу
свою кожну хвилину,
щоб віддати
свій світові борг.
відгорю-віддимлю,
ніби свічка,
лиш на мить
прозорівши в пітьмі…
і слова собі -
плетива вічка -
знов збираю
докупи в умі,
нИтки тягну
з клубків і в’яжу
про L’Amore,
про Bonjour
і тужу…
cвічко,
тлій
в лабіринті життя!
я вар’юю – неначе дитя:
час тікає
за тиху межу…
© Vasyl R, 08-04-2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163192
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.12.2009
автор: drillinger