Не знала я, що казка може жити.
Колись хотілось вірити у це.
Як не судилось того пережити –
Жорстоко правда вдарила в лице.
І била боляче. Ударів не жаліла.
Прокляття сипала, сміялась кленучи.
А я на волю вирватись хотіла,
Мов дика птаха, в клітці живучи.
І ти – о, диво! Наче ясне сонце,
Тюрму душі моєї освітив.
Постукав радістю в моє віконце,
І давню добру казку оживив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163060
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.12.2009
автор: Адель Станіславська