Смерть не страшна, жахлива її постать,
Який метал зозуля нам кує?
Лиш навеснi, коли не прийде розталь,
Ти зрозумiєш - серце справдi б'є.
Недолiкiв моїх не долiчитись,
Не долiкуєш, може й не збагнеш.
Не кожен келих можна й треба пити,
Земля i небо вже не мають меж.
Не всi вовками стануть вовченята,
Та всi захочуть в дивнiм свiтi жить.
Всi в цьому свiтi вимушенi грати,
Вогонь горить, та то все – тільки мить.
Осiннє золото себе знецiнить
Коли дороги замете зима,
А твої руки все ще пахнуть сiном,
Хоча в тобi вже зеленi нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163003
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.12.2009
автор: grey