Непрощенний гріх закрив двері до вічності.
покаянна сльоза замерзла на щоці.
Білими ромашками виплеканої ніжності
Затанцюю ніби вперше… ніби у кінці.
І місяць, як рогалик в молоці.
Сховає гріх в болоті чистім.
Ромашки розквітли на щоці
Де сльози цвіли вогнисті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162822
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.12.2009
автор: наталіса