Мої мрії мене колисали,
Як малу нерозумну дитину.
Сни казкові мені навівали,
Хвилювали, як вітер калину.
І дитина росла і міцніла.
І кохання у мрій своїх вчилась.
І кохала лиш так, як уміла.
Своїм щастям із ними ділилась...
А реальність – сліпа і жорстока –
Мої мрії рожеві убила...
Моє щастя забрала. А в серці...
Тільки осад гіркий залишила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161367
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.12.2009
автор: Адель Станіславська