Застогнало підвішене серце
і полилась червона ріка...
Доторкнулась до нього рука
і ошпарило все ніби перцем...
Загули водоспади в очах,
І посипавсь дощ сліз-пелюсток.
На долонях останній листок.
Це був страх у зіниць дзеркалах.
Залились ароматом лілей -
крихти мови, багряні, палали...
Доторкнулись до серця - змовчали.
Тільки крик - серед білих ночей.
Ти ішов, а серце кричало.
Очі впились у сльози мої...
Губи твої так тихо сказали:
"Він ніколи не буде твоїм..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161249
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.12.2009
автор: тепла осінь