Руде янголя вже навчилося плакати…
Натщесерце, перед сном та уночі.
І у обійми вже не треба падати,
Щоб віднайти в сльозах оті ключі… до серця заржавілого.
Руде янголя вже навчилось страждати…
Наодинці, між людьми і навіть з ним.
І коли болить – може мовчати,
Напускаючи всім в очі щастя дим… щоб не принизили.
Руде янголя вже навчилось не вірити…
Ні собі, ні йому, ні будь-кому.
Вже й забуло, руде, як то – мріяти…
Лиш одне в голові – «Чому?»… чому поламались крила?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160651
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.12.2009
автор: Julia July