перевод "Принцесса" (отрывок) Леси Украинки

-  Госпожа  моя  принцесса!  
Что  связало  Вас  со  мною?  
Не  досталось  мне  наследства,  
Не  сумел  я  стать  богатым.  
-  Господин  мой  храбрый  рыцарь!  
Это,  право,  оскорбленье  –  
Не  из  тех  я,  что  привыкли  
Продавать  сердца  за  злато.
 
-  Госпожа  моя  принцесса!  
Неприметность  тёмных  тканей  
Не  для  Вас.  Вам  подобают  
Шёлк,  парча  и  самоцветы.  
-  Господин  отважный  рыцарь!  
Разве  в  пышном  одеянье  
Я  была  бы  Вам  дороже,  
Чем  в  неброском  платье  этом?  

-  Госпожа  моя  принцесса!  
Мне,  увы,  гордиться  нечем:  
В  спину  подло  и  бесчестно  
Мне  нанёс  предатель  рану.  
-  Господин  отважный  рыцарь!  
Пусть  стыдится  тот,  кто  предал.  
Вам  и  так  довольно  чести:  
Среди  всех  Вы  –  мой  избранник!  

-  Госпожа  моя  принцесса!  
Как  мне  горько  Вас  оставить  
Без  защиты.  Наговоры  
Вашу  честь,  увы,  затронут.  
-  Господин  отважный  рыцарь!  
Что  мне  сплетни  и  наветы!  
Я  –  сама  себе  опора!  
Ведь  на  то  на  мне  корона.  

-  Госпожа  моя  принцесса!  
Вам  печально  будет  видеть,  
Как  без  почестей,  не  пышно  
Надо  мной  свершат  обряды.  
-  Господин  мой  храбрый  рыцарь!  
Ваша  речь  мне  сердце  ранит:  
Лишь  на  Вас  глядеть  я  буду  
В  миг  последний  -  с  Вами  рядом!  

-  Госпожа  моя  принцесса!  
Заклинаю  Вас  любовью  
Тенью  слабости  невольной  
Не  пятнать  лицо  и  имя.  
-  О  мой  рыцарь!  Неуместно  
Слово  клятвы.  Нестерпимо  
Как  порок  скрывать  бесчестный  
Скорбь  мою  по  Вам,  любимый!  

КОРОЛІВНА  (Леся  УКРАЇНКА)  укр.  

—  Королівно,  ясна  панно,  
ви  себе  навік  забули!  
Що  з'єднало  вас  зо  мною,  
вбогим  лицарем  без  спадку?  
—  Мій  лицарю,  любий  пане,  
се  мені  гірка  образа,  —  
я  ж  не  звикла  продавати  
свого  серця  за  червінці!  
—  Королівно,  ясна  панно,  
стану  вашому  належить  
багряниця  і  корона,  
а  не  ся  буденна  одіж.  
—  Мій  лицарю,  любий  пане,  
та  невже  я  вам  миліша  
в  багряниці  та  короні,  
ніж  у  простих  темних  шатах?  
—  Королівно,  ясна  панно,  
я  зовсім  безславний  лицар,  
бо  від  зрадницької  зброї  
умираю  вдома,  в  ліжку.  
—  Мій  лицарю,  любий  пане,  
хай  впаде  за  зраду  сором,  
слави  ж  маєте  доволі:  
ви  обранець  королівни.  
—  Королівно,  ясна  панно,  
чує  серце,  що  загину,  —  
хто  ж  вас  буде  боронити  
від  неслави,  поговору?  
—  Мій  лицарю,  любий  пане,  
не  боюсь  я  поговору,  —  
все  чиню  по  власній  волі,  
бо  на  те  я  королівна.  
—  Королівно,  ясна  панно,  
тяжко  буде  вам  дивитись,  
як  мене  ховати  будуть  
простим  звичаєм,  непишно.  
—  Ой  лицарю,  любий  пане!  
Не  вражайте  мого  серця!  
Що  мені  по  всіх  пишнотах,  
як  би  мала  вас  ховати?  
—  Королівно,  ясна  панно,  
заклинаю  вас  коханням,  
майте  гідність  і  в  жалобі,  
як  належить  королівні.  
—  Мій  лицарю,  любий  пане,  
нащо  сі  страшні  закляття?  
Се  ж  найгірше  в  світі  лихо  —  
непрозора,  горда  туга…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159352
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 05.12.2009
автор: Кузя Пруткова