Пробач, що я не владна над собою,
Пробач мені за те, що мушу йти,
Що мушу розлучатися з тобою,
Вертаючись в обійми самоти.
Пробач мені за все: за біль розлуки,
За те, що ти лишаєшся, я - йду,
За те, що так тремтять у мене руки,
За те, що я накликала біду.
Пробач, якщо не зможеш ти забути,
Пробач, якщо не спатимеш вночі...
Та як тепер мені без тебе бути,
Якщо до щастя ти мої ключі?...
© Copyright: Любов Козир, 2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159209
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.12.2009
автор: Любовь Козырь