Покрили небо темні хмари,
На мить замріялось село...
Від духу хлібної опари
В минуле серце повело.
Дитинство там колись ходило,
Вдягалось в трави, як в сукно...
Жорстока доля нас судила,
Дивилась в душу, як в вікно.
В той час сиділо наодинці
Голодне, босе дитинча,
І сліз гірких було по вінця,
Клювало щось, немов курча...
З’єднались в полі дві дороги,
Дитинство знало – йде війна...
Важкі були земні пологи,
Нові родились імена.
Тепер здригнеш, – мов з переляку,
Як в час воєнної грози,
Коли батьки ішли в атаку,
Вагались Світу терези.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159160
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.12.2009
автор: Ninel8