Жахливi то були лiта,
Бо дай те лихо не верталось,
Аж миле сонечко сховалось,
У чорних хмарах за Дніпро.
В коммуністичних прапорах
Впізнайте ворога народу,
Хто диким звірством робив голод,
З людей знущався як з скотів.
Ця дикість, варварство, ніколи
Не буде прощене народом,
Та ми всі зійдемося знову,
І словом правди і закону
По світу цім рознесемо,
Та знову жити почнемо.
Лютує голод, гинуть люди,
Над обікраденим селом,
Кружляє ворон, чути стони
Страшних, покручених селян.
А Бог те бачить, та мовчить,
На гріх великий не звертає,
Своє дитя маленьке мати
За шматок хліба продала.
О, доля! Ти лиха година,
Біль серце рве з грудей моїх.
Порозпинати мало тих,
Хто "планово" згубивши їх,
Розлив озерами страждання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158186
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.11.2009
автор: Еней