Чекав на тебе… в серці меркло сонце…
Душа стогнала поки я вмирав…
Не відчинив до спогадів віконце,
Хоча напевно, був тоді не прав!
«Рвалась до тебе, милий та жаданий!
Хотіла бігти, їхати, пливти…
Але костюм, містами навіть рваний
Не дозволяв до тебе підійти!»
Пліткам не вірив, та чекав на тебе,
Із далини чи зблизька, звідусіль!
Не підпускав жінок чужих до себе…
Люблю тебе! І це мій скритий біль!
«Люблю тебе, але як повернутись?
Мабуть забув про мене назавжди!
Я так до часу хочу доторкнутись,
Та просто з дому в час той не піти!»
Чекав на тебе… довго… дочекався!
Коли зустрів, повірив в чудеса!
Від хвилювання навіть заїкався…
Тепер нарешті буде в нас сім’я!
23:29
23.11.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158118
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.11.2009
автор: Карл Доммерштерн