Останній раз, неначе як в останній
Осман* маленьким цвіттям спалахне.
І аромат, йому лиш притаманний,
Ранкову свіжість у прозорості вкраде.
Але ж... На склі ребристі візерунки -
Морозу лютого холодні поцілунки.
Зима така сувора, невблаганна...
Алею загубила ту османну.
*Осман пахучий (ароматний) - так
місцеві жителі передмістя Батумі
називали дерева, що навесні
цвіли дуже маленькими квітами, але
невимовно пахучими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158056
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.11.2009
автор: Bodo