Озвусь тобі то янголом, то катом .
Невже не чуєш серця німоту?
Так мало просиш – віддаєш багато,
Замкнувши душу в клітку золоту.
Поглянь лише як муза склала крила.
Мовчить і стогне: очі в небеса.
Я у собі колись любов втопила
І то найвища на землі краса.
Озвусь тобі, то янголом то катом.
У вічі самотою зазирну.
А спогад буде міряти кімнату
Цілунками зі смаком полину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157871
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.11.2009
автор: Журавка