За вікнами знову шаліє злива…
Ти читаєш для мене поезію Сходу,
У подиху твому відчутна сила,
Украду її в тебе, як вічність вроду.
На старій табуретці догорає свічка,
Чайник нам відсвистів мелодію Баха.
Ти сказав, що любов не буває вічна,
Я боялась піти, але що з того страху.
Небо сльози сховало у твердому асвальті,
А я й далі сиджу на закуреній кухні,
І не знаю чи муки мої того варті –
Бути плямою крові на розідраній сукні.
Ніч ввірвалась без стуку обеззброїним звіром,
І до ранку здавалось кілометри й ще більше.
Я кричала, захрипла, із прямого ефіру,
Що без тебе так зимно…ти дивився щось інше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157049
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2009
автор: little black