Ти інший, ти немов туман,
Що огортає холодом любові.
А я як дикий океан,
Я не боюся ран до крові.
Мого життя бурхливий плин
Тебе не може розбудити.
Ти всеодно такий складний,
Мені тебе вже не змінити...
Не розтворитись у тобі
І погляд ніжний не відчути,
А просто впасти з висоти,
Останній дотик твій забути.
Не згадувати теплих слів,
Що говорив ти так спокійно
І зникнути десь в темноті
Чи розтворитись в божевіллі.
Втекти кудись від перших холодів,
Зігрітись спогадами літа,
І пам'ятати все, що ти зробив,
Якщо мені тебе вже не змінити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156440
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.11.2009
автор: Фіалка