А я самотній, О! Який же я самотній!
Картаю дні і ночі в самоті скорботній.
Здавалося б, що поруч безліч є людей,
Та я один, як вкований у скелю Прометей.
Я не тому самотній, що немає друзів в мене -
Таких людей у мене коло незліченне.
Та самота їдюча - на мені вона шаліє,
Тому що з них ніхто мене не розуміє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156301
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.11.2009
автор: Андрій Конопко