Вір, що зустрінемось…

Місяць  яскраво  по  небу  пливе,
Виблискують  зіроньки  в  танці  небеснім,
Нічка  прозора  заснуть  не  дає,
Серденько  співом  взялося  чудесним

Весело  в  грудях  моїх  починає
Пісню  про  радість  омріяних  днів,
Птахом  у  небо  до  тебе  злітає,
Та  осипається  золотом  слів

Хоче  у  твій  концентрований  мед
Знову  втекти  у  відкриту  кватирку,
Бо  найдорожче  -  не  дзвін  від  монет,
А  твої  очі,  що  схожі  на  зірку

Істину  вічно  шукаємо  ми,
Блукаємо  тінню  химерних  будинків,
Та  ось  вона,  поруч,  відкрийся  й  візьми...
У  серці  моєму  звучить  без  зупинки!

Пристрасті  спека  у  ніч  відійшла,
Місяць  так  м'яко  горить  надзвичайно,
Бачиш,  он  зіронька  іншу  знайшла,
Й  до  ранку  палає  кохання  їх  сяйвом

Вір,  що  зустрінемось,  трішки  зажди,
Зорі  у  небі  блукають  до  ранку...
Довгим  життям  почуттями  біжи
В  щирість  кохання  свого  на  світанку!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2009
автор: Serg